Доповідь Зубрицької Р.Р.

  Дидактична гра як засіб формування та розвитку звукового сприймання у дітей  з ФФНМ (з досвіду роботи)

  Провідною діяльністю дітей дошкільного віку є гра. Одним з видів ігор є дидактична гра, яка дає можливість педагогу здійснювати навчання, вправляння та розвиток розумових здібностей, формування цінних рис особистості і взаємин дітей у доступній і привабливій для них ігровій формі.

  Незалежно від виду, дидактична гра має певну структуру, що відрізняє її від інших видів ігор і вправ.

  Дидактичні ігри, що використовується з метою навчання, мають перш за все навчальне, дидактичне завдання. Граючись діти вирішують це завдання в цікавій формі, яка досягається певними ігровими діями.

  Обов'язковим компонентом гри є її правила, завдяки яким педагог у ході гри керує поведінкою дітей, навчально-виховним процесом. Таким чином, обов'язковими структурними елементами дидактичної гри є навчальне і виховне завдання, ігрові дії і правила.

  Дидактичне завдання визначається метою навчання і виховання дітей у відповідності з програмою виховання і навчання в дитячому садку, де для кожної вікової групи визначено об'єм знань, умінь і навичок, якими повинні оволодіти діти.

  У кожній дидактичній грі є своє навчальне завдання, що відрізняє одну гру від іншої.

  У кожній конкретній грі вбачається основне завдання - завдання навчання і виховання дітей у відповідності з діючою програмою.

  Основна функція ігрових правил - організувати дії, поведінку дітей. Правила можуть забороняти, дозволяти, робити гру цікавою, напруженою.

Дотримання правил у грі вимагає від дітей певних зусиль волі, вміння спілкуватися з ровесниками, долати негативні емоції, що виявляються через невдалий результат. Важливо, визначаючи правила гри, ставити дітей у такі умови, при яких вони отримували б радість від виконання завдання.

Для того, щоб гра була більш цікавою, у неї включені ігрові дії. Необхідно підкреслити, що в правилах відображається і моральний аспект гри. Ми часто спостерігаємо прояви бурхливих радощів гравців під час виграшу і щирого переживання у випадку невдачі.

Виконання правил дидактичної гри спрямовується і контролюється ігровими діями. Розвиток ігрових дій залежить від задуму вчителя- логопеда. Іноді і діти, готуючись до гри, вносять свої пропозиції.

Ігрові дії можуть бути дуже різноманітними, відповідно до віку дітей. У іграх малих дітей ігрові дії полягають у розкладанні картинок, у наслідувальних рухах. Ігрові дії старших дітей більш складніші, бо вони вимагають взаємодії одних дітей з іншими, послідовності, черговості. Це можуть бути й інтелектуальні дії: порівняння, зіставлення, описування і т. д.

Ігри, материнські наспіви, потішки, короткі казочки мають у собі доступні форми навчання, вони близькі дітям за змістом, ігровими діями, образами.

Передаючись з покоління в покоління, змінюючись і виникаючи знову, народні ігри задовольняють різноманітні дитячі інтереси: ігрові, пізнавальні, соціальні.

  Мовні ігри допомагають ефективно розвивати фонематичний слух, закріплювати правильну вимову, виховувати плавність мовлення, тренувати мовне дихання та м'язи органів мовлення. Під час ігор уточнюються і закріплюються поняття та уявлення дітей, розвивається їх творча уява, мислення, мова. Дитина в подальшому швидше і легше сприймає новий матеріал, опановує новими знаннями і навичками.

                                           Основним завданням освітньо-виховного процесу в дошкільному навчальному закладі є підготовка дітей до навчання в школі. Одним із шляхів розв’язання даного завдання є формування мовлення дошкільників як пропедевтики подальшого його розвитку під час шкільного навчання. Повноцінне оволодіння мовленням є передумовою всебічного розвитку особистості дитини. Прищеплення інтересу до мови, створення умов для самостійних спостережень за нею, саморозвитку мовлення дошкільнят відбувається на ґрунті формування мовних узагальнень та елементарного усвідомлення явищ мови й мовлення, зокрема, граматичного ладу.

Результатом прав Дослідження мовлення дошкільнят показують: ще до спеціального навчання зовнішній бік мови, паралельно зі змістовим, фіксується в їх свідомості, тобто усвідомлюється певною мірою. Але хоча діти досить рано помічають різницю між деякими звуками, проте розкласти слова на окремі звуки  самостійно, не будучи навченими, ще не можуть. Відсутність цього вміння унеможливлює формування навичок правопису на теоретичній основі, коли вимагаються аналіз слова, що звучить, та розпізнавання орфограм.

Починаючи ще з  молодшої групи, вчитель-логопеди розвивають в дітей фонематичний слух на основі розвитку слухової уваги, привчають малюків вслухатися в звучання слів, вчать розрізняти їх за звуковим складом, знаходити знайомий звук у слові та інтонаційно його виділяти. Дана програма передбачає наступність у навчанні дітей звуковому аналізу та злитого читання в школі, в ознайомленні з поняттями “літера”, “звук”, “голосний”, “приголосний”, “твердий”, “м’який” звук, у вмінні злити звуки в склади. Базою цих знань є добре розвинений фонематичний слух.

Процес формування мовлення дошкільників повинен будуватися на загально-дидактичних принципах, розроблених з урахуванням закономірностей розвитку дітей. Реалізація принципу наступності в мовленнєвому розвитку малюків забезпечується завдяки закріпленню правильної звуковимови, вдосконаленню граматичного аспекту мовлення та розвитку вміння правильно,  зв’язно розповідати. Принцип доступності базується на підборі матеріалу, доступного дітям визначеної вікової групи. Використання принципу наочності допомагає привернути увагу дітей та при поясненні матеріалу залучити всі аналізатори до роботи. Принцип послідовності полягає  в подачі інформації дітям від простого до складного. Це дає змогу послідовно й поступово розширити коло їх знань. Систематичність в проведенні відповідної роботи сприяє поетапному, безперервному корекційному впливові. При подоланні фонематичного недорозвитку необхідно проводити комплексну логопедичну роботу. Вона полягає в тісній взаємодії вчителя- логопеда, вихователя дошкільної групи, практичного психолога, медиків та батьків.

Всю систему корекційної роботи з розвитку здібностей диференціювати фонеми можна умовно поділити на шість етапів:

I етап – впізнавання немовних звуків.

II етап – розрізнення висоти, сили, тембру голосу на матеріалі однакових звуків, словосполучень і фраз.

III етап – розрізнення слів, близьких за звуковим складом.

IVетап – диференціація складів.

V етап – диференціація фонем.

VI етап – розвиток навичок елементарного звукового аналізу.

Кожний етап має різну тривалість. Перший та другий етапи можна проводити взагалі лише на логопедичних заняттях або в другу половину дня в групі. Наступні ж етапи тривають стільки, скільки необхідно дитині для повного сприймання інформації, для розвитку того мінімуму, який вміщує в собі певний етап.

Перший етап корекційного впливу передбачає роботу по впізнаванні та розрізненні немовних звуків. На цьому етапі формується в дітей здатність впізнавати та диференціювати немовні звуки через спеціально підібрану систему ігор та вправ. В результаті даної роботи паралельно відбувається розвиток слухової уваги та слухової пам’яті, що в подальшому сприяє розвитку вміння диференціювати звуки мовлення.

На перших заняттях вчитель- логопед пропонує дитині прислухатись і назвати звуки, які вона почула в оточуючому середовищі. Це може бути шелест листя під ногами, спів пташок, гудок автобуса чи автомобіля, розмова дорослих, сміх дітей тощо. Згодом рекомендуємо проводити такі ігри:

1.”Знайди заховану іграшку”. Вчитель-логопед закриває очі дитині, пропонуючи знайти заховану іграшку, орієнтуючись на силу ударів по столі ( плесканні в долоні). Якщо малюк підходить близько до місця, де захована іграшка, то звучання ударів буде голоснішим, а якщо віддаляється – тихішим. Ведучим може бути будь-хто, як педагог, так і дитина.

2.”Що звучало?” Вчитель-логопед підбирає 3-5 звукових іграшки чи дитячих музичних інструменти. Спочатку педагог ознайомлює дітей із звучанням кожного предмету (барабана, трикутника, сопілки, брязкальця тощо). Далі ховає їх за ширму та по черзі подає звук кожного з них. Завданням дітей є впізнати та назвати інструмент чи іграшку, що звучали.

3.”Впізнай за звуком”. Вчитель-логопед знайомить дітей із звуками, які видають різні предмети: м’яч, вдарившись об підлогу чи об стіл, кулька, яка перекочується в склянці чи в горнятку (керамічному, металевому, дерев’яному, скляному), газета, якщо її складати чи розкладати. Згодом ці ж дії, але в іншій послідовності, він виконує за ширмою. Завданням дітей є розрізнити й назвати предмети, що звучали. Одним із варіантів гри є розрізнення  звуків шелесту паперу різної фактури (газети, фольги, серветки, картону).

Дидактична гра „Шумові баночки”

  Завданням другого етапу є розрізнення висоти, сили, тембру голосу на матеріалі однакових звуків, словосполучень та фраз. Даній меті служать ряд ігор:

1.“Відгадай, хто сказав”. Діти стають півколом, а вчитель- логопед – до них спиною. Малюки по черзі називають його ім’я. Ведучий же має на слух визначити та назвати того, хто його покликав. Згодом можна запропонувати дітям звертатися до ведучого вигуком “Ау!”. Він в свою чергу повинен спробувати впізнати за голосом того, хто вигукнув.

2.“Відгадай, де мама, а де дитинча”.  Логопед роздає малюнки дітям із зображенням домашніх тварин: дорослих та їх дитинчат (корови й теля, кішки й кошеняти, собаки й цуценя тощо). Він промовляє кожне “му-у”, “гав” і т. д. то низько (голосом дорослих тварин), то високо (голосом їх дитинчат). Завдання дітей полягає в тому, щоб, орієнтуючись на характер звуків та висоту голосу, піднімати відповідні малюнки дорослих тварин чи їх дитинчат.

Завданням третього етапу є навчання дошкільників розрізняти слова, близькі за звуковим складом. Для виконання даного завдання пропонуємо ряд ігор:

1.“Скажіть, що переплутав хлопчик Вітя”. Логопед дикламує вірш, а діти уважно слухають та визначають, що правильно, а що ні:

Геть усе, усе на світі

Переплутав хлопчик Вітя.

Каже: діти вчаться в ПОЛІ,

А комбайн працює в ШКОЛІ,

Всіх людей стрижуть в ЛІКАРНІ,

А лікують в ПЕРУКАРНІ,

Ми книжки беремо в АПТЕЦІ,

Ліки – в БІБЛІОТЕЦІ.

От який Вітьок дивак.

Ти ж бо знаєш – це не так!

Далі педагог починає речення, а діти його закінчують, даючи правильне, розумне завершення:

Діти звісно вчаться в …                          школі.

А комбайн працює в …                           полі.

Ми лікуємось в …                                    лікарні.

А стрижемось в …                                   перукарні.

Ліки беремо в …                                      аптеці.

А книжки в …                                          бібліотеці.

2.“Групування за звучанням”. Логопед виставляє на набірному полотні декілька малюнків в один ряд: бочка, рак, білка, миска. Далі викликає по одному дітей та кожному дає по малюнку. Дошкільник промовляє назву малюнка та виставляє його на набірному полотні під тим малюнком, назва якого звучить схоже. В результаті виникають такі стовпчики:

бочка           рак           білка           миска

квочка         мак           гілка           мишка

точка           лак            зірка           вишка

Звуко – складовий аналіз слів. Відстукування зкуків та складів (металофон, маракас)

3.“Придумай слово”. Вчитель-логопед промовляє слово та пропонує дітям придумати схожі за звучанням слова: лиска – миска, мишка, кришка; лоза – коза, коса, оса тощо.

4.“Що переплутав автор?” Логопед дикламує вірш, утрирувано вимовляючи слова “кит” і “кіт”. Дітям педагог показує зображення кита й кота. Вони промовляють вголос назви малюнків, визначають хто й де живе.

Риба КІТ живе у морі.

КИТ у хаті та коморі.

КІТ у морі спить вночі.

КИТ ночує на печі.

Хоч не дружать КИТ і КІТ,

КИТ КОТУ сказав: ”Привіт!”

“Спіймай слово”.

Логопед називає ряд слів. Завданням дитини є почути й назвати слово, яке відрізняється від інших складовою структурою:

Мак – бак – так – банан – гак.

Батон – вагон – кіт – бутон.

П’ятка – лисиця – ватка – хатка.

Винт – гвинт – бинт – сорочка.

Будка – дудка – око – Людка.

Завданням четвертого етапу є навчання диференціювати склади. На даному етапі дітей вчать розрізняти склади, які відрізняються кількома чи одним звуком за акустично далекими чи близькими ознаками (ознакою). Широко застосовується прийом промовляння серії складів з різними приголосними чи голосними звуками, а також складів різної структури: відкритих, закритих, без збігу та зі збігом приголосних. Розглянемо декілька варіантів промовляння складів:

Промовляння серії складів із спільним голосним та приголосними звуками, далекими за акустичними ознаками:

та – фа – га

ка – па – на

ба – да – га

Аналогічна робота з голосними [у], [о], [и], [е], [і].

Промовляння серії складів з приголосними звуками, які відрізняються за дзвінкістю та глухістю:

па – ба                   са – за                   па – ба – па

та – да                   га – ха                   шу – жу – шу

фа – ва                  ша – жа                 зе – се – зе

Промовляння серії складів з приголосними звуками, які відрізняються за м’якістю та твердістю:

са – ся                    та – тя

ла – ля                   на – ня

за – зя                    да – дя

Промовляння серії складів із збігом приголосних звуків та різними голосними:

пта – пто – пту – пте – пти – пті

ста – сто – сту – сте – сти – сті

кла – кло – клу – кле – кли – клі

Промовляння серії складів із зміною позиції приголосних звуків на збігу:

пта – тпа                кла – лка

фта – тфа               спа – пса

Завданням п’ятого етапу є навчання дітей диференціювати фонеми. Логопедичну роботу на даному етапі здійснюю згідно традиційної методики з уточненням мовного й слухового образу диференційованих звуків. Для диференціації пропоную голосні й приголосні звуки в складах та словах. Розглянемо ряд ігор:

1.“Вгадай, хто це був?” Логопед роздає дітям малюнки чи іграшки та разом визначають, які звуки вони подають. Наприклад, корова мукає –“му-у”, тигр ричить – “р-р-р”, жаба квакає – “ква-ква”, курка квокче – “ко-ко-ко” тощо. Далі педагог промовляє будь-яке з цих сполучень, а діти визначають хто подає такий звук та піднімають відповідний малюнок чи іграшку.

“Який звук зайвий?” Логопед називає дітям звуки [а] та [у], просить їх запам’ятати. Далі називає ряд голосних. Завданням дітей є підняти сигнальну картку, якщо вони почують задані звуки. Таку гру можна проводити і з складами, і з словами.

“Знайди помилку”. Логопед промовляє речення. Дітям пропонується прослухати їх, спіймати та виправити в них помилки. Наприклад:

У Соні довгі кози.                   На лузі пасуться коси.

На сосні ростуть шашки.        Тато й дідусь грають в шишки.

На столі стоїть мишка.            Побігла сіренька миска.

Маша бере дерев’яну шапку.   Я одягаю шерстяну сапку.

4.“Телеграф”. Логопед називає слова, а діти вистукуванням олівця по столі “передають” його “в інше місто”.

5.“Вгадай слово”. Логопед “передає” вистукуванням “по телеграфу” слово, а діти відгадують задумане слово або ж придумують своє з потрібною складовою структурою.

“Закінчи слово”. Діти стоять в колі. Логопед — в центрі й кидає по черзі м’яч кожній дитині, промовляючи перший склад певного слова. Малюк, зловивши м’яч, називає склад, який закінчить слово: ри – ба, мар – ка, гри – би, кіш – ка.

“Склади слово”. Логопед називає ряд слів. Завдання дітей полягає в тому, щоб виділити перший звук (склад) з кожного слова й скласти з них нове слово:

Марка, око, хата.   (мох)

Десять, ремонт, вода.    (дерево)

Завданням шостого етапу є формування в дошкільників фонематичного аналізу та синтезу. Система логопедичної роботи на даному етапі враховує послідовність становлення різних форм звукового аналізу та синтезу: усне виділення звука (положення звука в слові, характер звука, кількість звуків у звуковому складі), звуковий аналіз з опорою на матеріал (графічні схеми слова, звукові лінійки, фішки), звуковий аналіз без опори на промовляння та допоміжні засоби.

В процесі роботи дітям пропонується виконати наступні завдання:

- Визначити голосний (приголосний) звук із ряду інших звуків.

- Визначити склад із певним звуком.

- Визначити з ряду слів слово з певним звуком.

- Визначити місце звука в слові за допомогою малюнка та на слух.

- Визначити кількість складів у слові та їх послідовність.

 - Визначити послідовність та кількість звуків у слові.

Головна мета цих ігор – відкрити для дитини особливий світ звуків, зробити їх привабливими, значними, повідомляючи про щось важливе. Навчаючись вслухатися в світ оточуючих звуків, граючись з ними, дитина формує свій слух, намагається наблизити звучання своєї мови до мови оточуючих. Тому що без повноцінного сприймання фонем, без чіткого їх розрізнення, неможлива їх правильна вимова.